Каламбака і Метеори

Як вважається, на місці сьогоднішньої Фессалії колись існувало море. Під час одного з землетрусів гори, що оточують його, розділилися надвоє, між Олімпом та Кіссавосом утворився прохід - ущелина Темпі, через яку вода пішла в море та Фессалія перетворилася на рівнину.

Відповідно до теорії німецького геолога Ал. Філіпсона, скелі Метеори виникли з величезної маси річкового каменю, піску та бруду, принесених сюди Пінеосом та утворили величезний конус. Коли, під час третинного періоду, води фессалійського моря пішли, цей масив в результаті дії води, вітрів, дощів і землетрусів, розділився на скелі різної форми і розмірів. Затвердіння каменю і піску, що перетворило їх в тверді скелі, було результатом розчинення вапняку і тиску, який протягом багатьох тисяч років верхні шари чинили на нижні.

Теорія Філіпсона вважається найбільш правильною, оскільки вона пояснює галькову природу скель і не суперечить традиційній теорії про існування моря на території Фессалії.

Ті, у кого вистачило терпіння порахувати всі скелі Метеори, кажуть, що їх більше 1000. Їх стрімкі вершини, куди не ступала нога людини, дикий і неприступний пейзаж були відповідним місцем для християнських самітників. Час, коли тут оселилися перші монахи, точно не відомо. За різних думок візантологів вважається, що перші з них прийшли сюди до початку 11-го ст. Забралися на них і, як птахи, «звили» свої гнізда в печерах і порожнечах скель, віддалившись від світу, в молитві та постах шукаючи душевної повноти і заспокоєння. Інші історичні відомості згадують у якості першого поселенця аскета Варнаву, який заснував у 950-970 рр. найстаріший скит - Святого Духа. За ним пішло створення скиту Преображення (1020) критським ченцем Андроніком та в 1160 р.- створення скиту Стагон або Дупіані. Через 200 років відлюдник Варлаам засновує монастир Варлаама або Всіх Святих. У 14 ст. преподобний Афанасій Метеорський з монастиря Великого Метеора створює тут першу організовану чернечу громаду зі своїми законами за зразком і законам монастирів Святого Афона. Пізніше на найбільшій скелі, висота якої 613 м., а площа становить 6 га, він засновує монастир Великий Метеор, назвавши широку кам'яну скелю, на яку вперше піднявся в 1344 році, «Метеори». Пізніше невідомі ченці створюють монастирі Святої Трійці, Святого Стефана, Стрітення, Арсану, Св. Георгія Манділаса, Св. Миколая Анапавсаса, Богоматері Міканської, Святих Феодор, Св. Миколая Бантова, Святих Апостолів, св.Грігорія, Св.Антонія, Вседержителя, Св . монастиря (Богородиці), Іоанна Предтечі, Преображенський, монастир каліграфії, Св. Модеста, монастир Веріг Апостола Петра, Св. Димитрія, Калістрата, монастир Архангелів і Іоанна Бунільского. Так з'явився цей унікальний монастирський комплекс, що складається з 24 монастирів.

Майстерність їх будівельників була настільки високою, а їх архітектура настільки ретельно продуманою, що вони наче злилися зі скелями у єдине ціле, ставши їх природним продовженням і завершенням. Дивлячись на них, здається, що природа так і створила ці скелі - разом з монастирями.

У роки занепаду, а потім і падіння Візантійської імперії і подальшого завоювання Фессалії османами у 1393 чернече життя в монастирях Метеори затихло. До кінця 15 ст. і, особливо, в 16 ст. Метеори пізнають свій найвищий розквіт: створюються нові монастирі, монастирські будівлі, які прикрашаються унікальними за технікою виконання іконами. Пік розквіту припадає на 17 століття. Однак після нього знову починається занепад. У наш час з існуючих колись 24 монастирів діють всього 6: чоловічі монастирі Преображення, Св. Варлаама, Св. Миколая Анапавсаса та Св. Трійці, та два жіночих - Русану (або Арсану) і Св.Стефана, а також скити ще кількох монастирів.

До минулого століття у монастирі можна було потрапити тільки за допомогою под'йомників- спеціальних корзин або сіток, які тягнули вгору самі ченці. Таким же способом туди доставлялося все, необхідне для життя та існування монастирів: будівельні матеріали, тканини, продукти харчування і все інше. Пізніше з'явилися підвісні дерев'яні сходи. Завдяки цій відособленості монастирі могли спокійно жити і розвиватися. Під час панування турків Метеора через свою морфологію стала винятковим притулком для чернецтва. Тут були збережені і врятовані багато пам'ятників та твори поствізантійської культури. Тим не менш, на початку 19 ст. багато монастирів були розграбовані армією Алі-паші. На початку 20 століття у скелях Метеори були висічені сходинки і пробиті тунелі, що зробило монастирі легко доступними для відвідувачів. Традиційні способи спілкування ченців з рештою світу: сходи, канати, шківи і корзини, пішли в минуле. Сьогодні до монастирів ведуть круті сходи, прокладені асфальтові доріжки.

З 1960 р. у монастирях почалися реставраційні роботи, які ведуться по теперішній час. За рахунок своїх коштів монахи і монахині підтримують і зберігають художні рукописи, ікони і картини, різні предмети, вишиті золотом, та вирізані з дерева, святі реліквії та церковне начиння, що мають величезне історичне та національне значення.

Ченці, священики, великі метці та художники, такі як Феофан та Франко Кателано, брали участь у розписі монастирів Метеори. Народження, життя і розп'яття Христа, мучеництва святих і багато інших сцени з їх житія - теми чудових іконописних фресок, що прикрашають внутрішні зали храмів. Для них характерні багаті фарби, іноді живі та яскраві, іноді ніжні, виразність облич і рухів.

У монастирях Метеори збереглися скарби, реліквії та багато унікальних творів мініатюри. Найхарактернішим є чудовий вирізаний з дерева іконостас у кафедральному соборі монастиря Св. Стефана. Тут зберігаються чудотворна Кара Св. Харалампія і Святий потир.

У музеї монастиря Св. Варлаама зібрана багата колекція невеликих старих переносних ікон, виставлені хрести з шматочками Святого хреста, єпископські жезли, парчевий одяг священиків, рукописи, євангелія, ритуальна начиння, свинцеві печатки, срібні раки для зберігання мощів. Особливий інтерес представляє Євангеліє, яке належить візантійському імператору Костянтину Багрянородному, і велике зібрання рідкісних рукописів, вишитих золотом плащаниць, різьблених дерев'яних хрестів незвичайно тонкої роботи.

З історичної точки великий інтерес представляють більше тисячі рукописів і цілий ряд візантійських і поствізантійських документів неоціненного значення, які зберігаються в архівах монастирів.

Всі діючі монастирі комплексу відкриті для відвідування як віруючими, так і туристами. Правда, при цьому встановлені суворі правил: одяг всіх відвідувачів повинен відповідати церковним кодексам - руки та ноги повинні бути прикриті, а жінки повинні покривати і голову.